Новомажарівська ЗОШ І – ІІІ ст.

ШМО вчителів суспільно-гуманітарного циклу

Результати роботи над новою програмою з історії для 5 - х класів та розвиток практичних умінь учнів

Виступ підготувала вчитель історії Устименко І.С.

Свого часу відомий німецький державний діяч, політик Отто фон Бісмарк відзначав, що для побудови держави найважливіше значення мають не сила зброї та військо, а шкільний учитель. «Залізний канцлер» мав на увазі, що для об’єднання країни чи то успішного розвитку, спочатку треба створити високу загальнонаціональну культуру на основі спільного сприйняття минулого, а вже потім творити спільну державу.

Учитель історії кожного уроку долучається до творення загальнонаціональної культури, тим самим розбудовує українську державність.

Але час не стоїть на місці, уроки минулого із різними акцентами з’являються у сьогоденні. Які ж виклики виникають перед сучасним учителем історії і як їх можна вирішити?

Виклик перший: нова навчальна програма з історії для учнів 5 -х класів.

Ця програма розроблена на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 р. постановою № 1392. Враховуючи європейський досвід та з метою набуття учнями ключових компетентностей і особливо історичної, окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. За методикою проведення вони відрізнятимуться від практичних чи лабораторних робіт із природничих курсів, але про це ми поговоримо пізніше.

Крім цього, курс історії у 5 класі є вступним, що визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його подачі. Тут варто врахувати кілька чинників:

5. хоча п’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», але вони вже мають із молодших класів початкові знання про державу, народ, родину, час, історичне оточення тощо;
5. із самого початку знайомства із предметом в учнів потрібно закласти знання про історію як галузь людських знань, науку, що має свій  предмет вивчення, власні методи дослідження, функції і особливості;
5. на вивчення предмету у 5-му класі відводиться лише 1 година на тиждень, тому потрібно особливо попрацювати над розвитком у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення;
5. оскільки курс історії у 5 класі не передбачає систематичного викладу інформації про минуле, то історичні факти подаються фрагментарно, тобто, насамперед, реалізовується принцип доступності й посильності, але при цьому враховується багатоаспектність соціальної, політичної, економічної історії, історії культури та повсякдення.

У Пояснювальній записці до програми 5 класу спеціально зазначено, що запропонований перелік подій не є вичерпним, тобто, на думку авторів, наведені яскраві приклади із минулого, врахований хронологічний підхід та регіональний компонент.

Виклик другий: вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10-11 років. Учні 5 класу – це особлива ланка школярів. У цьому віці вони  переживають зміни як фізіологічні, так і соціологічні. Їх соціалізація у навчальному закладі кардинально змінюється (колектив учителів, набір предметів, мікроколектив однолітків тощо). З боку емоційно-нервової системи також відбуваються зрушення: сприймання п’ятикласника більш цілеспрямоване, планомірне й організоване, ніж у молодшого школяра; мислення стає більш систематизованим, послідовним, поліпшується здатність переходу від конкретно-образного до абстрактного мислення і навпаки, з’являється нової риса – критичність. У цьому періоді навчання важливим для учителя є розвиток в учнів висловлювати власну думку, вміння дискутувати і заперечувати. Критичність, якщо вона обґрунтована, є найсприятливішим підґрунтям для розвитку творчого мислення. Тому, щоб не втратити можливості сензитивного періоду, я намагалась постійно пропонувати учням вирішувати проблемні завдання, порівнювати, виділяти головне, знаходити спільні й відмінні риси, причинно-наслідкові залежності та ін.

Багато хто з колег притримується принципу хронологічної подачі матеріалу, при цьому наголос робиться на механістичному уявленні про історію: дати, факти, прізвища. Необхідно вже із п’ятого класу вводити проблемно-тематичні блоки, які б роз’яснювали події, явища, вчинки людей тощо. Нашим завданням є не переобтяжити учнів фактажем, а навчити їх розуміти історію, відчувати її, застосовувати сьогодні уроки минулого. Іншими словами, історія має бути олюдненою, де у міцному ланцюжку сплетені долі повсякденного і визначного.

Виклик третій: «мова учителя історії». Не зважаючи на те, що учні 5 класу вже мають певну суспільствознавчу базу, предмет «Історія» у них з’являється вперше. Як навчальна дисципліна вона подібна до мозаїки, оскільки складається з частинок, що представляють історичне минуле людства. Тому учитель історії має поєднати у собі казкаря, мудреця і талановитого майстра, щоб віртуозно «скласти» таку мозаїку і пояснити елементи «історичного візерунку». Саме тому мова вчителя, методи і способи подачі матеріалу мають бути виважені, доступні та емоційно-цікаві.

Як кожна наука, історія має певний набір загальноісторичних та спеціальних понять. Вивчення термінів, пояснення фактів має відбуватися відповідно до вікових особливостей учнів 10-11 років, оскільки учні 5 класів не завершують, а лише починають вивчення історії. На уроках я намагалася  уникати, по можливості взаємозаміняти такі терміни як «визиск», «гніт», «експлуатація», «загарбання», які одразу формують вороже ставлення і радикальне протистояння. Формування позитивного образу історії – ось одне із головних завдань учителя.

Кілька років тому за підтримки відомих вітчизняних учених-істориків у світ вийшла збірка науково-популярних нарисів «Про Україну з гонором і гумором». Так і треба вчити нашу історію, українці не лише воювали з ненаситними «чужинцями», були кріпаками і пригнобленими. З погляду перебігу історичного часу у нашій історії є прекрасні сторінки минулого, які розповідають про славні досягнення українців у господарській, політичній, культурній сферах. У розділі ІІІ Програми «Що історичні пам’ятки розповідають про минуле» як раз і закладено вивчення цілого спектру історико-культурних пам’яток України, знайомство із якими допоможе показати велич української архітектури, мистецького зодчества, малярської справи, геніальності майстрів. А це, в свою чергу, стане відправним аспектом формування любові до Батьківщини, шанобливого й відповідального ставлення до минулого, розуміння цінності історії, яка є частиною світу.

Виклик четвертий: організація навчального матеріалу. Завжди при підготовці до уроку намагалася:

5. підібрати чи розробити навчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;
5. здійснити логіко-структурний аналіз змісту теми, з’ясувавши її дидактичні та методичні особливості;
5. ранжувати і структурувати навчальний матеріал для кожного етапу уроку;
5. виділити у змісті навчального матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов’язковому засвоєнню;
6. визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну, пояснювальну, інструктивну інформацію;
5. унормувати навчальний матеріал для кожного його структурного компоненту за змістом, обсягом, часом;
5. визначити зміст та обсяг домашнього завдання відповідно до теми

уроку.

Це певний алгоритм. Проте багато учителів користуються лише навчальним підручником. Методично це не заборонено, але й не виправдано.

Адже у підручнику недостатньо текстових і візуальних джерел. Тому на уроках я намагалася формувати власні дидактичні набори, не забуваючи про правила їх складання.

Зауважимо на кількох правилах:

- добираючи історичні джерела для опрацювання п’ятикласниками, я враховувала принципи науковості, наступності, поступового ускладнення, оптимальності, новизни.

- намагалася, щоб історичне джерело не було надто складним, щоб його не сприймали школярі;

- врахувала, що дітям п’ятого класу краще пропонувати речові або візуальні історичні джерела, а писемні – за умови адаптації. При цьому уривки текстів мають бути захоплюючими, емоційними, невеликими за обсягом. Не забувала, що неприпустимо пропонувати документи чи описи, переобтяжені другорядними датами, поняттями, постатями, історико-географічними назвами, іншими подробицями, а також такі, які містять складні мовні конструкції, багато застарілої лексики. Водночас текст має зберегти сюжет, причиново-наслідкові зв’язки, оцінні судження та інші важливі деталі.

У дидактичних наборах можуть бути портрети видатних державотворців, князів, гетьманів, архітекторів, письменників, музикантів; малюнки, ілюстрації до важливих подій із минулого; репродукції картин; фотографії речових пам’яток (архітектурні ансамблі, церкви, кургани, скарби та ін.); роздаткові матеріали; самі речові пам’ятки (монети, банкноти, глиняний посуд, рушники, сорочки, господарське приладдя тощо). Іншими словами все, щоб може зробити урок цікавішим і наочно-привабливим.

Виклик п’ятий: мультикультурний аспект вивчення історичних подій.

Як показують моніторингові дослідження найбільшим впливом на формування історичної свідомості учнів мають не історичні джерела, шкільні підручники чи родинне оточення, а саме позиція учителя. У цьому сенсі важливо, щоб:

 а) учитель мислив не подвійними стандартами,

б) подавати історію України і через призму досягнень сусідніх культур на українській території.

Із метою набуття школярами історичної компетентності учнів окремою структурною складовою програми вже з 5 класу вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття, метою яких є показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів.

При проведенні кожного практичного заняття вчитель повинен:

5. чітко усвідомлювати мету теми, що розглядатиметься на уроці;
5. визначити обсяг матеріалу, який підлягає засвоєнню;
5. продумати доцільність застосування форм і методів;
5. визначити уміння і навички, які потрібно сформувати в учнів протягом заняття;
6. проаналізувати рівень засвоєння і вчасно зробити корекцію застосування знань на практиці.

Враховуючи психо-фізіологічні особливості розвитку учнів 5-го класу  звертала особливу увагу на активізуючі форми проведення практичних занять на основі залучення широкого спектру історичних джерел (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музею, власні сімейні історичні пам’ятки, оглянуті учнями). Деякі з   практичних занять проводила у формі екскурсії до шкільного музею.

Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми. Завдання вчителя під час практичного заняття полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб учень самостійно працював (індивідуально або в групі) над розв’язанням пізнавальних задач.

Структура практичного заняття передбачає такі етапи:

1-й етап – організаційний (повідомлення теми заняття, його задачі,  мови та способи проведення, форми роботи учнів).

2-й етап – розв’язання практичних задач.

3-й етап – обговорення готових рішень.

4-й етап – підведення підсумків (учитель разом з учнями оцінює  результативність заняття, досягнення учнів) [14, с.252].

Отже, з’ясувавши сутність та окресливши основні особливості формування предметно-історичних компетентностей учнів під час вивчення курсу «Вступ до історії» в 5 класі, зазначимо, що ефективна реалізація компетентнісного підходу потребує чіткого визначення переліку компетентностей, а також адекватно організованого процесу навчання (форм, методів, прийомів, засобів, системи оцінювання). Виконання цих та інших функцій, формування готовності вчителя до роботи в умовах запровадження нового Державного стандарту – ці та інші завдання стоять наразі перед учительською спільнотою.

Названі виклики ми з минулорічними п’ятикласниками подолали, всі учасники навчально-виховного процесу отримали задоволення від навчання: з урахуванням інтересів, мотивів, різниці в інтелектуальній, емоційно-вольовій, дієво-практичній сферах кожного.  Про це свідчить рівень успішності учнів. Якість знань у класі на кінець 2014/2015 навчального року становила 86%. Із семи п’ятикласників четверо взяли участь в інтерактивному конкурсі «МАН-Юніор. Ерудит» в номінації «Історія», де всі отримали відмінні результати.