Іван Сірко

Отаман запорізьких козаків Іван Сірко не програв жодного бою, підписав знаменитий лист запорожців турецькому султану, брав участь у взятті фортеці Дюнкерк під час Тридцятилітньої війни.

Після смерті отамана козаки перемагали ворогів, виставляючи вперед його відрізану руку.

У 1812 році руку Івана Сірка три рази обнесли навколо зайнятої французами Москви, і доля війни була вирішена.

Його називали перевертнем і характерником, а турки - Урус-шайтаном.

Що ж тут правда, а що - міф? І ким насправді був Іван Сірко?

Непереможний отаман

Іван Сірко

Рік і місце народження Івана Дмитровича Сірка невідомі. За деякими даними, він народився в родині шляхтича на Поділлі. За іншими - Сірко родом з козацької слободи Мерефи Слобідської України (нинішня Харківська область). За переказами, вже народження Івана Сірка було незвичайним - хлопчик народився з зубами, чим налякав всіх присутніх! Батько спробував виправити ситуацію, заявивши, що Іван «зубами буде гризти ворогів». Але це мало заспокоїло селян. До дитини ставилися з побоюванням, і в якійсь мірі це було виправдано, тому що він з дитинства проявляв незвичайні здібності, які згодом стали просто надприродними.

За своє життя Іван Сірко здійснив близько 50 військових походів, і не зазнав жодної поразки ставши в один ряд з такими видатними постатями як Олександр Македонський, Олександр Суворов та інші.

Чого тільки варта його участь у франко-іспанській Тридцятирічній війні (1618-1648) на боці французів! В 1646 році, згідно з договором з французами, підписаним Богданом  Хмельницьким, 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Кале. Вели козаків полковники Сірко та Солтенко. Лише завдяки військовому мистецтву запорожців вдалося взяти неприступну фортецю Дюнкерк, що перебувала в руках іспанців.

Фортеця мала важливе стратегічне значення - її називали «ключом від Ла-Маншу». Французи багаторазово намагалися взяти Дюнкерк, але марно. А козаки взяли фортецю за одну ніч і, по суті, вручили французам такий бажаний «ключ». Воював Сірко і проти турецького султана, здобуваючи численні славні перемоги. Не дарма турки і татари називали Сірка Урус-шайтаном і Семіголовим драконом. Іменем легендарного отамана підписано знаменитий лист турецькому султанові Мухаммеду IV - той самий, який увічнив на своїй картині Ілля Рєпін! Авторитет Івана Сірка в Січі був величезний. Тому не дивно, що запорізькі козаки 12 разів обирали його кошовим отаманом - з 1659 року по серпень 1680-го, тобто до самої смерті.

Козаки-характерники

Іван Сірко

Про Сірка говорили іноді зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ні куля, ні меч. Що Сірко - перевертень, який може перетворюватися на вовка! І що був він «великим характерником». Але хто такі характерники? Так в Запорізькій Січі називали людей, яких сьогодні назвали б магами чи екстрасенсами. Вони насправді володіли надприродними здібностями. Козакам-характерникам, які володіли таємними знаннями, приписували різні вміння: знаходити і ховати скарби, заговорювати рани, і, що вже зовсім неймовірно, «мертвих на ноги ставити, ядра статями каптанів ловити на льоту, і  миттєво переноситися з одного краю степу в інший!  Вважалося, що характерники здатні обертатися в вовків. У дохристиянські часи бога-громовержця представляли в супроводі двох вовків, або хортів. Самепро перетворення в хорта говориться в легендах про отамана Сірка. Недарма слово «сiрко» - один з епітетів вовка. Не випадково й те, що від слова «хорт» походить назва острова Хортиці.

Є легенди, в яких козак-характерник перетворюється на звіра, щоб потрапити в інший світ і повернути до життя вмираючого або тільки що померлого товариша. Вважалося, що це можна зробити лише в подобі вовка. Схоже, характерники володіли також й мистецтвом гіпнозу. А чим ще можна пояснити розповіді про те, як вони напускали на ворогів «морок»?

В оповіданнях про запорожців часто згадуються випадки, коли козацький загін, зустрівшись з переважаючими силами противника, «ховався». Для цього козаки швидко встромляли кілки навколо загону, щоб вийшла огорожа.

Характерники навіювали ворогам, що перед ними звичайний гай. І «заморочені» вороги просто проїжджали повз. Але іноді їм щастило значно менше: характерники за допомогою магічних заклинань могли змусити ворогів перерізати один одному орлянки! Навіть стихії корилися характерникам! Їм були підвладні вогонь, вода, земля і повітря. Кажуть, вони могли розігнати хмари, викликати грозу або, навпаки, заспокоїти розбурхану стихію.

Не дивно, що в народі говорили: «Запорізький козак може обдурити самого чорта».

Великий характерник

Характерниками вважали багатьох козацьких гетьманів, кошових отаманів і полковників: Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Іван Богун, Северин Наливайко, Максим Кривоніс.

Кажуть, одного разу Іван Богун провів вночі військо через польський табір, і жодна собака не загавкала!

Але найзнаменитішим і могутнішим характерником був отаман Іван Сірко. «Кошовий Сірко був превеликий колдун. Недарма його турки прозвали шайтаном ... »

Запорожці казали, що рівного Сірку в цілому світі не було. Розповідали, що коли він підставляв руку під удар шаблі, на ній залишався лише синій слід. Сірко вмів наводити на ворогів сон, часто при цьому обертаючись білим хортом.

Але Сірко не тільки перемагав людей, а й нечисту силу. Річку Чортомлик назвали так тому, що в ній Сірко вбив чорта: той тільки «млікнув» (майнув) ногами, коли Сірко вистрілив у нього з пістоля.

Бурхливим ??виявилося не тільки земне життя Івана Сірка, але й посмертне. Великий воїн-характерник навіть після смерті продовжував перемагати ворогів! Він заповідав козакам після його смерті відрізати його праву руку і ходити з нею в походи.

Козаки виконали заповіт отамана і, зустрічаючись з ворогом, виставляли вперед його руку зі словами: «Душа і рука Сірка з нами!» Козаки вірили: де рука - там і удача. Тому запорожців ще довго боялися і турки, і ляхи. В одному переказі Сірка навіть назвали Сірентіем Праворучніком. Руку кошового поховали тільки після зруйнування Запорізької Січі ...

А на могилі Сірка був напис на хресті: «Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три Запілля землі на мою могилу, той буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки і я».

Порятунок Москви

Жива і неймовірна легенда про те, що рука Івана Сірка допомогла перемогти французів у Вітчизняній війні 1812 року. Коли російська армія стояла під Бородіно, козак Михайло Неліпа розповів фельдмаршалу Кутузову про звитяжну праву руку отамана Сірка. Справа в тому, що сім'я Неліпи з покоління в покоління доглядала за останками отамана. І, поміркувавши, Кутузов відправив козаків за рукою Сірка.

Але дід Неліпи, старий охоронець останків запорізького отамана, ні за що не погоджувався віддати руку! Довго просили його козаки і, нарешті, таки вмовили. Старий Неліпа видав руку тільки під особисті гарантії фельдмаршала Кутузова.

Руку три рази обнесли навколо зайнятої французами Москви, і ... французи пішли з російської столиці. Доля війни була вирішена. Так Іван Сірко допоміг російській армії перемогти французів. Не вірите? Ця історія здається вам неймовірною? Однак після війни, в 1813 році Кутузов клопотав про поховання останків Івана Сірка. З чого б йому було турбуватися про якогось давно померлого запорізького козака? Клопотання було задоволено, і останки Сірка поховали в 1836 році на околиці села Капулівка Нікопольського району.

Іван Сірко

Посмертні поневіряння

Могила Івана Сірка постраждала ще в 1709 році під час руйнування Чортомлицької Січі. Але місцеві жителі вберегли її, і родини козаків доглядали за могилою отамана з покоління в покоління.

У листопаді 1967 року, коли берег, на якому знаходилася могила кошового отамана, підмили хвилі Каховського водосховища, останки отамана перепоховали. Але перед цим за дуже дивних обставин череп отамана вилучили з могили ...

Оскільки вдруге Івана Сірка ховали урочисто, при великому скупченні народу, поховати його без голови  було неможливо. Вихід знайшли найпростіший - в труну поклали  череп іншого, виявлений при розкопках того ж кургану.

А череп отамана для виготовлення скульптурного портрета відправили в Москву, в знамениту майстерню антрополога М. Герасимова, з метою проведення антропологічної реконструкції зовнішності Івана Сірка.

Після цього череп Сірка майже чверть століття залишався в Москві. Повернули його лише в 1990 році, перед святкуванням 500-річчя українського козацтва. Але і на цьому поневіряння не закінчилися. Після святкування ювілею череп Івана Сірка потрапив... у сейф начальника місцевого відділу культури, де він пролежав ще сім років, поки його не передали у Дніпропетровський історичний музей.

Влітку 2000 року, після численних звернень істориків, було прийнято рішення про захоронення черепа отамана Івана Сірка разом з іншими останками в кургані Баба-могила. І через 320 років після смерті знаменитий отаман нарешті знайшов мир і спокій.

Лист турецького султана до козаків:

"Я, султан и владыка Блистательной Порты, сын Ибрагима I, брат Солнца и Луны, внук и наместник Бога на земле, властелин царств Македонского, Вавилонского, Иерусалимского, Великого и Малого Египта, царь над царями, властитель над властелинами, несравненный рыцарь, никем не победимый воин, владетель древа жизни, неотступный хранитель гроба Иисуса Христа, попечитель самого Бога, надежда и утешитель мусульман, устрашитель и  великий защитник христиан, повелеваю вам, запорожские казаки, сдаться мне добровольно и без всякого сопротивления и меня вашими нападениями не заставлять беспокоиться.

Султан турецкий Мехмед IV"

Отвiт Запорожцiв Магомету IV

"Запорожские казаки турецкому султану!

Ти, султан, чорт турецкий, i проклятого чорта брат i товарищ, самого Люцеферя секретарь. Якiй ты в чорта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое вiйско пожирае. Hе будешь ты, сукiн ты сыну, сынiв христiянських пiд собой маты, твойого вiйска мы не боiмося, землею i водою будем биться з тобою, расп***об твою мать.

Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимський бравирник, Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида внук и нашего х*я крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, мать твою в**об.

От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у кнызи, а день такий у нас, який i у вас, за це поцелуй в сраку нас!..

Пiдписали: Кошовий отаман Иван Сирко Зо всiм кошем Запорожськiм"

Джерело: http://esotery.net/human/ivan-sirko/