Св Впродовж останніх років в Україні відбулися значні зміни, що стали реальним підґрунтям для неухильного просування нашої держави до такого рівня розвитку суспільства, за якого буде забезпечено найбільше сприяння всьому новому, сучасному. Головною прикметою руху в такому напрямку є визнання важливості принципу людського виміру в усіх сферах життєдіяльності. Стаття 3 Конституції України закріпила положення, що найвищою соціальною цінністю є людина. Особливу роль у становленні людини як особистості держава відводить освіті взагалі та історичній освіті зокрема, адже саме історії, за твердженням Баханова К.О., «належить визначальна роль у забезпеченні можливостей для адаптації та самореалізації молоді в сучасній соціокультурній ситуації, для розвитку громадянської свідомості особистості. Історична освіта… стає стрижнем консолідації політичної нації, важливим фактором стабільності, єдності, утвердження національної державності [1, с.8-9]». На сучасному етапі історичного розвитку суспільство потребує активних, самостійних, творчих людей, здатних адаптуватися до стрімких змін у світі. В їх формуванні головний акцент робиться на зростанні ролі уміння здобувати, переробляти, переосмислювати інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини. Важлива роль у практичній реалізації цього завдання належить не тільки процесу навчання, а й активізації та урізноманітненню позаурочної роботи з предмету. Вона є складовою частиною навчально-виховного процесу й проводиться для розширення знань, умінь та навичок учнів, розвитку їх самостійності та індивідуальних здібностей і нахилів, а також задоволення пізнавального інтересу до предмету. Основні завдання позаурочної роботи такі ж, як і завдання уроків з історії, а саме: формування історичних знань учнів, розвиток їх історичного мислення, виховання громадянських рис та загальнолюдських цінностей, підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті. Проведення предметних тижнів з історії дає широкі можливості використання різних форм і методів позаурочної роботи. У педагогічній науці за останні роки значно посилилась увага до їх пошуку та дослідження проблем активізації пізнавального інтересу учнів до вивчення історії. Вагомий внесок у розробку теоретичної бази з даного питання внесли наукові праці Баханова К.О., Пометун О.І., Химинця В.В., Левітаса Ф. Л. і Салати О.О., Мочкіної Л.І. та інші. Сучасні дослідження дозволили систематизувати результати наукових досягнень та педагогічної практики, що стосуються питань позаурочної роботи з історії. Систематизований виклад основних форм позаурочної роботи з історії представлений у «Професійному довіднику учителя історії» Баханова К. О. [1, с. 202-233]. Автор подає не лише їх класифікацію (масові, групові, індивідуальні), а й опис та рекомендації щодо правильної організації та проведення багатьох з них, зокрема: предметної олімпіади, історичного турніру, екскурсій по визначних місцях, вікторин та ігор на історичні теми, читацьких конференцій за історичними творами, тематичних історичних вечорів тощо У методичних посібниках Пометун О.І. [див___ 2, 3] висвітлено інтерактивні технології навчання історії, представлено розробки уроків з їх застосуванням, що можна використовувати у власній практиці підготовки до відкритих уроків, як складової предметного тижня. Теоретичні основи сучасних інноваційних педагогічних технологій детально описано у книзі Химинця В.В. «Інноваційна освітня діяльність» [4, с.201-277]. Автор простежив еволюцію поняття «педагогічна технологія» від питань використання технічних засобів навчання до чіткого планування і побудови навчально-виховного процесу, його індивідуалізації за рахунок широкого впровадження найсучаснішої комп’ютерної техніки. Опис окремих технологій дає можливість обирати оптимальні форми і методи позаурочної роботи, зокрема й під час підготовки й організації проведення предметних тижнів. Інтеграційні технології забезпечують використання міжпредметних зв’язків, що на практиці дає дуже цікаві й змістовні форми роботи. Ігрові технології – ділові та рольові ігри, театралізовані дійства, імітаційні вправи та ін. дозволяють розвивати творчі здібності учнів. Інформаційно-комп’ютерні технології активізують пізнавальну діяльність учнів, відкривають доступ до різноманітних джерел інформації, яка поглиблює здобуті на уроках знання. Автор підкреслює, що на практиці різні технології можна активно і дуже результативно поєднувати. Різні шляхи організації та проведення навчання з історії з використанням інноваційних технологій пропонує у своєму дослідженні Мокрогуз О.П. [див__5]. Методичні поради щодо групової роботи учнів, організації ігрової діяльності, дискусій на уроці можуть бути використані й для позаурочних заходів. У посібнику Левітаса Ф. Л. і Салати О.О. з методики викладання історії [див __6] зазначено, що позаурочна робота з історії повинна мати зв’язок з уроками, бути спрямованою на розвиток пізнавальної активності учнів. Автори визначають її основні напрямки та форми, акцентують увагу на необхідності чітко продумати тематику та розробити методику організації того чи іншого заходу. А у практикумі для вчителя цих же авторів [див__7] даються конкретні методичні рекомендації щодо форм роботи, які успішно можна використати під час проведення предметних тижнів, зокрема: з методики підготовки та форм нестандартних уроків, дослідницької діяльності учнів, проектних, інформаційних та ігрових технологій, використання документальних матеріалів. У посібнику також містяться розробки уроків, де використовуються зазначені методики та технології, пояснюються механізми та способи їх використання. Важливими в контексті дослідження даної проблеми є характеристика різних форм роботи, методичні рекомендації та настанови Л.І. Мочкіної у посібнику «Позакласна робота з історії України» [див__ 8]. Даний посібник – чимала допомога викладачам історії у розв’язанні виховних завдань, адже автор пропонує не тільки орієнтовний план предметного тижня, але й сценарії історичних вечорів. Івакін О.О. упорядкував «Сценарії позакласних заходів з історії» [див__9], які вийшли у серії «Бібліотека журналу «Історія та правознавство» та присвячені видатним діячам української історії, відтворюють найбільш драматичні її події: голодомор 1930-х рр., голокост, Чорнобиль… В останні декілька років з’явилося багато фахової довідкової літератури для вчителів історії та правознавства, яка дає відповіді на типові запитання щодо організації навчально-виховного процесу, зокрема й щодо різних аспектів позаурочної роботи. Авторами-упорядниками цих видань є Галегова О.В., Нікітіна І. П., Євтушенко Р. І.. Наприклад, у «Довіднику учителя історії, правознавства та етики в запитаннях та відповідях» [10, с. 38-156, 196-200, 283-353, 405-430) та у «Книзі вчителя історії, етики та основ правознавства» [див__11] вміщено головні нормативно-правові документи, які регламентують організацію навчально-виховного процесу, корисні матеріали й рекомендації щодо вивчення суперечливих питань в історії, поради щодо організації роботи з обдарованими учнями. Настільною книгою для правильної і чіткої організації навчально-виховного процесу у різних його аспектах може стати навчально-методичний посібник Щербаня П.М. «Прикладна педагогіка» [див__12]. Цінність посібника у його практичній значущості. Структурно-тематичні схеми з теорії навчання і виховання, а також основ педагогічної майстерності допомагають визначати головні напрями, завдання, структурні елементи, форми, методи та інші важливі аспекти ефективної діяльності педагога, спрямованої на розвиток і виховання підростаючого покоління. Проведення предметного тижня вимагає від викладача творчого підходу й побудови заходів на таких історичних фактах та прикладах, які би відрізняли їх від уроків нестандартними формами завдань, приваблювали учнів можливістю мислити самостійно, виробляти навички зосереджуватися, розвивати фантазію. У цьому плані теж є ряд посібників, які стануть у нагоді викладачам історії. Книга Кожем’яки О.Л. [див.__13] присвячена методиці використання інтелектуальних ігор на уроках історії. На думку автора, ігрова діяльність є одним з найбільш ефективних заходів формування творчого, допитливого, озброєного знаннями учня. «Було чи не було. Весела історична енциклопедія» [див__14] - це збірник історичних загадок, що висвітлюють значущі проблеми світової історії. В ньому вміщено багатий науково-історичний матеріал, ілюстрований веселими малюнками. Посібники викладачів-практиків Козака І.Р. [див. __15] та Оліщука О.В. [див __16] пропонують історичні кросворди та ребуси як одну з форм активізації пізнавальної діяльності учнів, яка успішно може бути використана при проведенні вікторин, турнірів, конкурсів. Цікаві й змістовні розробки і сценарії заходів з історичної тематики, узагальнений досвід кращих педагогів щороку пропонують фахові і методичні журнали «Історія України» [див__17], «Все для вчителя» [див__18], «Позакласний час» [див__19], тематичні збірники «Тиждень історії та правознавства в школі»[див__20], посібники на допомогу класним керівникам, зокрема «Педагогічний пошук класного керівника» Середюк Г.М. [див__21], матеріали газети «Освіта Буковини» та ін. Дуже зручно, що тепер матеріали цих видань можна знайти в мережі Інтернет. З 2010 р. значною допомогою для викладачів ПТНЗ став щомісячний науково-методичний веб-журнал «Виховна робота у професійно-технічних навчальних закладах» [див__22], у випусках якого завжди можна почерпнути корисні поради про сучасні форми виховної роботи, ознайомитися з матеріалами, присвяченими інноваційому досвіду виховної роботи, в т.ч. і з питань історії.ою роботу з учнями будую за словами Цицерона: «перший закон історії – боятися будь-якої брехні, а потім не боятися будь-якої правди» – Зміст навчання і виховання в процесі підготовки та проведення предметних тижнів підпорядковується формуванню в них саме такого підходу до вивчення цього предмету, а також формуванню цілісної та всебічно розвиненої особистості. Розвивати здібності дітей, виявляти обдарованих учнів, стимулювати їх творче самовдосконалення та творчу активність, дати їм ґрунтовні міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ історичної науки, підвищити їх інтерес до предмета - це далеко не всі завдання, які дає можливість реалізувати така форма позаурочної роботи, як предметний тиждень з історії. Виховні і освітні можливості позаурочної роботи дуже широкі. Практика проведення предметних тижнів доводить, що під час різноманітних заходів учні глибше, всебічно пізнають різноманітні історичні події та процеси, знайомляться з біографіями та діяльністю видатних історичних постатей, досліджують певні проблемні питання (адже на уроках не завжди вистачає часу для цікавих деталей і подробиць). У них формується світогляд, виробляються навички робити з історичного матеріалу висновки морального характеру, які безпосередньо впливають на їхнє життя. Вони вчаться самостійно здобувати знання, а потім презентувати їх у вигляді виступів, доповідей, рефератів, під час диспутів та дискусій. Не менш важливо те, що позаурочна робота більше згуртовує учнів, дає змогу викладачу встановити більш тісний контакт, краще пізнати своїх вихованців, їх запити, здібності та інтелектуальний потенціал. Для того, щоб позаурочна робота була цікавою і ефективною, потрібно враховувати ряд факторів і рекомендацій (я їх застосовую у своїй роботі з історії, але вони є актуальними і для інших навчальних предметів), а саме:
Школа – це простір життя учнів. Тут вони не готуються до життя, а повноцінно живуть, і тому весь комплекс навчально-виховних заходів необхідно будувати так, щоби сприяти становленню своїх вихованців як творців і проектувальників власного життя. Вчитель будь-якого загальноосвітнього предмету має проявити всю свою педагогічну і фахову майстерність, щоби учні йшли на його уроки та позаурочні заходи із задоволенням і не вважали уроки математики, літератури чи історії другорядними для себе. Вчитель має пам’ятати про те, що на нього покладається два важливих завдання: вже з перших уроків представити свій предмет яскраво, захоплююче, щоб відразу викликати в учнів інтерес до нього, а по-друге, уважно придивитися до учнів, щоб розгледіти справжню зацікавленість, спрагу пізнання, бажання відкривати щось нове для себе. Враховуючи це, вже з першого знайомства з учнями потрібно розкривати їм велике значення історичних знань для кожної людини з точки зору розвитку її інтелекту, розширення кругозору, формування громадянської позиції. Дуже важливо зробити це емоційно, використовуючи яскраві вислови про історію, наприклад: «Історія – це вчителька життя». Проведення предметного тижня є ефективним засобом підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення історії, стимулювання їх творчої активності. Тиждень історії – це, по суті, творчий звіт викладача. Висока ефективність предметного тижня залежить в першу чергу від його досвіду та педагогічної майстерності, вміння керувати діяльністю учнів, співпрацювати з колегами. Тиждень історії має бути дієвою формою організації навчання, виховання, поглиблення рівня знань учнів, сприяти їх розвитку та формуванню світогляду. Водночас зміст заходів, що проводяться, має бути тісно пов’язаний з основним програмним курсом. Проведення тижня історії– це не стільки розваги для учнів, скільки одна з форм організації навчання, засіб виховання, шлях до порозуміння з учнями. У цей час між викладачем і учнем виникає тісне спілкування, що дозволяє їм краще пізнати один одного. Від того, наскільки цікавими, різноманітними, змістовними будуть заходи, наскільки активно братимуть участь у їх підготовці і проведенні учні та колеги, залежить успіх предметного тижня. Заохочення учнів до участі в цьому спонукає їх, з одного боку, до творчої дослідницької праці, з іншого – сприяє тому, що епізодична зацікавленість формує сталий пізнавальний інтерес до предмету та, як наслідок, творчу активність. Досвід організації та проведення предметних тижнів можна поглиблювати і вдосконалювати, адже в кожного викладача свій педагогічний почерк, своє бачення тих чи інших історичних проблем, свій творчий потенціал, який потрібно віддавати дітям! Не слід зупинятися на досягнутому, скільки би років не працював, який би досвід не був за плечима. Потрібно постійно працювати над собою, йти в ногу з часом, любити свою роботу, любити дітей, пам’ятати слова В.Сухомлинського: „СПРАВЖНІЙ ВЧИТЕЛЬ НЕ МОЖЕ ЖИТИ БЕЗ ТВОРЧОСТІ”, а тому потрібно творити нове, неповторне, те, що привертає учнів до навчання, адже інтерес учнів до предмету – це і є показник педагогічної майстерності, мірило успіху вчителя.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Баханов К.О. Професійний довідник учителя історії/ К.О. Баханов. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 239 с. 2. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково- методичний посібник/ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: Вид. А.С.К., 2004. – 192 с. 3. Пометун О.І. Інтерактивні методики та система навчання/ О.І. Пометун. – К.: Шкільний світ, 2007. – 112 с. 4. Химинець В.В. «Інноваційна освітня діяльність»/ В.В. Химинець. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. — 360 с. 5. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії/ О.П. Мокрогуз. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 192 с. 6. Левітас Ф.Л. Методика викладання історії. Посібник учителя/ Ф.Л. Левітас, О.О. Салата. – Х: Вид. група «Основа», 2006. — 96 с. 7. Левітас Ф.Л. Методика викладання історії. Практикум для вчителя/ Ф.Л. Левітас, О.О. Салата. – Х: Вид. група «Основа», 2007. — 112 с. — (Б-ка журн. Історія та правознавство, Вип. 6 (42)). 8. Мочкіна Л.І. Позакласна робота з історії України/ Л.І. Мочкіна. – Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. – 152 с. 9. Івакін О.О. Сценарії позакласних заходів з історії/ О.О. Івакін. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 128 с. 10. Галєгова О.В. Довідник учителя історії, правознавства та етики в запитаннях та відповідях/ О.В. Галєгова, І. П.Нікітіна, Р. І. Євтушенко. – Х.: Веста: Вид. «Ранок», 2006. – 560 с. 11. Євтушенко Р.І. Книга вчителя історії, етики, основ правознавства: Довідково-методичне видання/ Р. І. Євтушенко, О. В. Галєгова. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 224 с. 12. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навчально-методичний посібник/ П.М. Щербань. – К.: Вища школа, 2002. – 215 с. 13. Кожем’яка О. Л. Інтелектуальні ігри на уроках історії/ О.Л. Кожем’яка. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 144 с. 14. Шевченко В.М. Було чи не було. Весела історична енциклопедія/ В.М. Шевченко. – К.: Вид. «Наукова думка», 1999. – 136 с. 15. Козак І. Р. Використання кросвордів на уроках історії як одна з форм активізації пізнавальної діяльності учнів/ І.Р. Козак. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 48 с. 16. Оліщук О. В. Збірник ребусів з історії рідного краю/ О.В. Оліщук, С.Г. Оліщук, Н.О. Рошко. – Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 112 с. 17. Історія України (Шкільний світ) - http://www.osvitaua.com/iu/ 18. Все для вчителя - www.osvita.biz; osvita@ukr.net 19. Позакласний час - www.osvita.biz; osvita@ukr.net 20. Харківська Н.І. Тиждень історії та правознавства в школі/ Н.І. Харківська. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с. | |
| Переглядів: 553 | |
| Всього коментарів: 0 | |