Цікаво і корисно вирішила я провести вихідні на березі Азовського моря, а саме в містечку Генічеськ. І як завжди мені вдалося привезти цікаві зразки органо-детритового вапняка з відбитками молюсків і черепашок на різній стадії залягання. Тож на уроках в новому навчальному році, мої шановні учні, ви матимете змогу їх розглянути.

Дуже люблю це маленьке українське містечко і щороку відвідую його. Тож хочу дати вам трішки інформації про це місто.

Гені́чеськ (кримско-татарська назва — Енічі, Геніч, Ченішке, російські та радянські: Усть-Азовськ, Тонке) — місто районного значення на півдні України. Районний центр Генічеського району Херсонської області. Розташоване на березі Утлюцького лиману та Генічеської протоки. Разом з Арабатською стрілкою є морським, кліматичним, частково грязьовим курортом. Пересічна температура січня −2,8 °C, липня +23,4 °C. Опадів 343 мм на рік.

Походження назви «Генічеськ» пов'язують з татарським «дженічи» — тонкий, а зараз саме так називається протока, хвилі якої омивають міські пляжі.

Перша згадка про Генічеськ міститься в наказі Катерини II від 10 лютого 1784 р. Для мирних жителів першим заняттям стало рибальство, потім вже почали займатися землеробством і видобутком солі. Надалі Генічеськ розвивався біля моря як рибальське, портове та курортне місто.

Історія

Древній Генічеськ

Історія Генічеська приводить нас до назви поселення Saline (Саліне). Генуезькі купці, в XIII—XV століттях фактично ділили владу в Криму з кримськими татарами, а в своїх морських подорожах користувалися картами, які називалися портоланами.

Міста-колонії Північного Приазов'я жили повнокровним життям вже в середині I тисячоліття до нашої ери. Окреслені на «Карті чорноморського узбережжя за Птолемеєм» перші грецькі поселення північно-західного узбережжя Азовського моря Акра і Лейа, розташовувалися по сусідству з сучасним Генічеськом, а Нова фортеця — на його території. Це підтверджується «Картою Криму», складеної в 1562 англійцем Антонієм Дженкінсоном і включеної в перший географічний атлас «Видовище світу земного» фламандського географа і картографа Абрагама Ортелія (Бельгія, 1590).

Турки і Генічеськ

Упродовж багатьох років місцеві краєзнавці шукають в Генічеську залишки кримськотатарської або турецької фортеці. Їм вдалося підтвердити існування тут військового укріплення часів Кримського ханства.

Знаменитий турецький мандрівник Евлія Челебі виділив фортеці Генічеська у своїй книзі цілий розділ під назвою «Похвала прекрасного замку Ченішке», присвячену побудованому кримським ханом у 1640 на північній частині Арабатської стрілки укріплені спорудження з дощаним дахом і металевими воротами. У різних місцях він називає фортецю вежею. Логічно припустити, що і «замок Ченішке» (перекладено як «Генічеськ») був фортецею-вежею.

Військова карта 1738 ілюструє похід армії Ласі в 1737. Півострів на ній буквально усипаний символами татарських чи турецьких фортець — вежами з півмісяцями. Але Генічі («Geniczi») вже позначений як місце дислокації російського гарнізону (стилізований щит і зірки).

Ім'я «Генічеськ» за змістом ближче всього до тюркського вислову «тонка вода». Якщо ця близькість надалі не буде спростована, дату заснування міста можна віднести до часу не пізніше 1640 року, коли була побудована «вежа на гирлі тонких вод» (вона ж — «замок Ченішке», по-ногайських — «Дженічке», що означає «Новий тонкий»), позначена на комунікаційної карті 1685. На материковому березі протоки, безсумнівно, знаходилося однойменне з фортецею і протокою поселення, тобто Тонка вода. Це підтверджується картою Криму, виданої Я. Сандрартом у 1687. Генічі (Geniczi) військове укріплення розташовувалося тут із 1736. Генічеськ існує не 227 років, а щонайменше на півстоліття довше.

Значення Генічеська зростало у міру зростання могутності Росії. Зусиллями багатьох поколінь знову ожив шлях із варягів у греки, на якому в числі багатьох інших стояв і російське містечко-фортеця Генічі (пізніше Генічеськ і Усть-Азовське). У період російсько-турецьких воєн, тобто фактично до початку XX століття, Генічеськ залишався евакуаційним, продовольчим і оборонним пунктом Росії на Азовському узбережжі. У роки Кримської війни 1853—1856 років він успішно протистояв просуванню ворожих військ на материк.

Генічеськ XIX—XX століття

На рубежі XIX—XX століть казенне село, селище, містечко (з 1837) та місто (з 1903) Генічеськ Мелітопольського повіту Таврійської губернії славився рибо-, соле- і хліботоргівлею. У його околицях, в основному на півострові Чонгар, вирощувалася знаменита пшениця«арнаутка». Зерно йшло на експорт. У порту швартувалися судна з Англії, Франції, інших країн.