11:06
Світла пам'ять колезі....

Відклав у сторону підручники й узяв зброю – 54-річний Юрій Коновод на початку 2015 року покинув вчителювання і став на захист Батьківщини. На передовій російсько-української війни загалом провів більше трьох років.

Молодший сержант Юрій Коновод служив у 24 окремому штурмовому батальйоні «Айдар» 53 окремої механізованої бригади.

Його життя 23 квітня 2019-го обірвала снайперська куля, влучивши в груди.

– Із метою зайняття більш вигідного тактичного положення в районі села Південне (Донецька область, – прим. авт.), противник під прикриттям стрілецької зброї намагався вийти в смугу забезпечення. Молодший сержант Юрій Коновод вчасно помітив переміщення ворожої піхоти та разом з товаришами відкрив вогонь, примусивши її відступити. Прикриваючи свій відступ, противник посилив обстріл взводного опорного пункту з великокаліберних кулеметів та снайперської зброї. Під час зміни позиції снайперська куля обірвала життя нашого захисника, – повідомив Олексій Жуганов, представник прес-центру Об’єднаних сил.

Хоча Юрій Миколайович понад 30 років жив і працював у Зачепилівці на Харківщині, за його заповітом поховали героя у рідній Ланні Карлівського району Полтавської області сьогодні, 26 квітня.

 

 

Попрощатися зійшлася чи не уся Ланна, приїхали й із Зачепилівки, адже там чимало людей знали й шанували Юрія Коновода.

– Ми з ним грали у футбол, кожного року я співав їм пісні про Афганістан. Але ніхто з нас не думав, що нам доведеться воювати за Україну. Він був дуже хорошою людиною, про це знає вся Зачепилівка, весь район. Він виховав не одне покоління молодих українців, – розповів Сергій Гусар, голова Зачепилівської спілки учасників АТО.

Професію вчителя Юрій Миколайович обрав після повернення із першої своєї війни – в Афганістані.

– У 1984 році ти повернувся із Афганістану. Пішов навчатися в педагогічний інститут, щоб бути вчителем і навчати дітей нашій історії, розповідати про захисників нашої землі. Багато наших дітей тебе знає і поважає, бо ти був цікавим і хорошим учителем, – звернувся до померлого, як колись говорив із ним ще живим, Сергій Злидень, голова Зачепилівської районної організації ветеранів Афганістану.

 

http://kolo.news/media/news_images_watermark/67884.jpg

 

За словами директора Зачепилівської ЗОШ Юрія Буланова, із Юрієм Коноводом прийшли до школи викладати історію маже одночасно ще 1989 року. Коли війна прийшла в Україну, без роздумів відклав конспекти й підручники і пішов захищати свою Батьківщину.

– Усім свої життям він дав дійсний приклад учням, яких виховував, – наголосив Юрій Буланов.

Хоча Юрій Миколайович давно поїхав із Ланни, його пам’ятають і тут, пишаються земляком.

– Юрочка – славний син своїх батьків, славний батько своїх дітей, славний син України. Він навчався у нашій школі, був звичайним хлопцем, який любить грати у футбол. Допомагав усім, хто цього потребував, захищав усіх, хто цього потребував, – згадує Надія Кудрявцева, директорка Ланнівської ЗОШ.

 

http://kolo.news/media/news_images_watermark/67888.jpg

 

Ці риси Юрій Миколайович проніс через життя. Таким він був і у школі, і на передовій, де став учителем і вірним побратимом для бійців:

– Він був відповідальний. Тримався за друзів, був за Україну, її незалежність. Дуже організований: треба – значить треба, ідемо – значить ідемо. Бійці його дуже поважали. Позивний у нього був «Учитель», от він повністю його виправдовував, – Ірина Єніна, військовослужбовця 53 ОМБр.

Юрія Миколайовича Коновода проводжали сотні людей – від церкви до кладовища, де поховали поряд із могилами батьків.

 

http://kolo.news/media/news_images_watermark/67900.jpg

 

– В Україні п’ятий рік триває війна, справжня, з усіма її наслідками. По її неписаних законах гинуть сотні і тисячі найкращих. І ще тисячі прямо зараз в окопах боронять наш з вами мир від так званої «руської весни», – нагадав Едуард Бородай, заступник начальника Полтавського обласного військового комісаріату. – Людина помирає двічі – фізично і коли про неї забувають. Наш обов’язок не забувати Юрія Миколайовича, виховувати на прикладі його життєвого шляху молодь і не забувати, що війна ще триває.

Автор: Ольга Матвієнко

Переглядів: 300 | Додав: Zauch | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar