1 липня 1569 року депутати польського і литовського сеймів на скликаному в Любліні загальному сеймі, затвердили унію між Королівством Польським та Великим князівством Литовським. Це дало початок новій федеративній державі — Речі Посполитій, конституційній монархії під владою виборного короля, одній з найбільших у тогочасній Європі.

Досить значущою є ця подія для історії не тільки України, а й інших держав. Люблінська унія була підписана 28 червня 1569 року на спільному засіданні депутатів польського та литовського сеймів у місті Любліні. Угода юридично затвердила об’єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства у єдину державу, яка отримала назву Річ Посполита.

Взагалі, обидві держави мали свої передумови для підписання цієї угоди. Тож зупинимось саме на цих пунктах. Так сталося, що Литві було вигідно підписати унію, адже після поразки у московсько-литовських війнах держава опинилася у стані глибокої кризи та переживала не найкращі свої часи. На підставі цього країна прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі. Вищі прошарки населення, тобто магнати, що були прихильниками незалежності, погоджувались на підписання угоди лише за умови існування у державі власного сейму. Та вони, по суті, турбувалися за власне привілейоване становище у державі. Щодо таких категорій людей, як середня і дрібна шляхта, то вони прагнули та щиро сподівалися досягти можливості безпосередньо впливати на вирішення державних справ.

Польща у свою чергу прагнула скористатися таким досить невтішним становищем Литви у своїх інтересах та поширити свій вплив на слов’янський схід. І магнати, і середня та дрібна шляхта також виступали за підписання Люблінської унії, тому що мали на те свої плани( вони сподівалися отримати нові орні землі та залежних селян). Українці планували собі відновити та налагодити ефективну оборону від турецько-татарських нападів. Також Україна пропонувала об’єднати три держави на рівних засадах , наполягала на збереженні свободи віросповідання та місцевих звичаїв. Дрібна та середня українська шляхта сподівалася здобути юридичну рівність з магнатами.

Основними пунктами Люблінської унії є такі факти, як:
1. Обєднання Польщі та Литви в єдину федеративну державу очолювану виборним монархом, що одночасно був і польським королем і литовським князем. Він обирався на спільному польсько-литовському сеймі.

2. Було створено єдиний сейм та єдину грошову систему. Кожна держава мала окреме законодавство, свою судову систему, свої центральний та територіальний уряди. В Литві власний сейм ліквідовувався.

3. До складу Польщі перейшли такі українські землі, як: Підляшшя, Волинь, Брацлавщина та Київщина.

Було утворено 7 воєводств:

-Руське(Львів);
-Белзьке(Белз);
-Брацлавське(Брацлав);
-Київське(Київ);
-Подільське(Кам’янець);
-Підляське(Дорогочин);
-Волинське(Луцьк).

І наостанок зосередимося на наслідках Люблінської унії саме для України.

Негативним наслідком Люблінської унії стало повне панування Речі Посполитої на українських землях, яке тривало до кінця XVIIIст. Українські землі, на відміну від литовських, не забезпечили собі окремий статус у політичній, соціально-правовій системі нової держави. Також це закріпачення селянства, безжальна експлуатація природних багатств України. Продовжував ще більше панувати національний, соціальний та релігійний гніт українського населення, українці втрачають останні надії на створення самостійної держави. Полонізація та денаціоналізація призводять до втрати українським суспільством своєї політичної еліти. Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади; у містах православні українці усувалися від участі в самоврядуванні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися певними ремеслами, обмеження торгівлі і т.д.). В установах панувала тільки польська мова та латинь (як мова освіти, судочинства, діловодства).

Попри весь цей список є і позитивні аспекти підписання цієї угоди. Наприклад, збільшення кількості навчальних закладів завдяки західноєвропейському культурному впливу. Через те, що більшість земель було об’єднано в межах однієї держави? це сприяло політичному та культурному згуртуванню українського народу.

Отже, у підписання Люблінської унії є свої незначні плюси та суттєві мінуси. На жаль, негативу все таки набагато більше. Адже після угоди католицизм мав значно більший вплив та домінував над православ’єм. У руках поляків фактично була зосереджена доля українців, що могло взагалі покласти край існуванню нас, як окремого народу.