20 червня 1907 року в університетському саду (нині парк ім. Т.Шевченка) відкрито пам’ятник В.Каразіну, засновнику Харківського університету (скульптор І.Андреолетті, архітектор О.Бекетов)
Це був перший пам'ятник в повний зріст встановлений у Харкові.

Автори пам'ятника зобразили Василя Каразіна під час його промови перед громадськістю міста 1 вересня 1802 року, в якій він власне обґрунтовував необхідність створення Харківського університету. Постать Василя Назаровича урочиста і піднесена; погляд звернутий до оточуючих, його ліва рука на невеликому пілоні, підтримуючи аркуш паперу (очевидно, проект відкриття університету), а права — висунута наперед у жесті, що має привертати увагу слухачів до його промови.

 

На п'єдесталі викарбувано декілька написів (усі — російською):

• на лицьовому боці постаменту — «1805-1905. Василь Назарович Каразин, положивший начало Харьковскому университету»;
• на одній з бічних сторін постамента слова самого Василя Каразіна: «Главным предметом учреждения университета было у меня благосостояние моей милой страны и полуденного края России»;
• на іншій — інша цитата Каразіна: «Блажен уже стократно, ежели случай поставил меня в возможность сделать малейшее добро любезной моей Украине, которой пользы столь тесно сопряжены с пользами исполинской России»;
• на тильному боці — інформативний напис: «Сооружен к столетию университета», розмішений під барельєфом, на якому зображена садиба Василя Каразіна в Кручику

  За рік до століття від дня народження Василя Каразіна 1872 року Рада Харківського університету за ініціативою відомого письменника Г.П. Данилевського звернулася до російського уряду по дозвіл розпочати збирання коштів на спорудження пам'ятника Каразіну. Але лише в жовтні 1874 року губернські земські збори асигнували на це 5 тисяч карбованців і ще стільки ж — на заснування стипендії імені Каразіна. А ще за кілька років нарешті царським міністром внутрішніх справ було затверджено «Положення про комітет для спорудження пам'ятника Василю Назаровичу Каразіну», відтак були подолані основні бюрократичні перепони на шляху зведення монумента.

  

   
  Пам'ятник В.Н. Каразіну на місці сучасного пам'ятника Шевченкові

  До Комітету на чолі з ректором університету серед інших увійшли також видатний вчений-історик професор Д.І. Багалій та інші представники професури, письменник і художник М.М. Каразін (онук В.Н. Каразіна), поміщик Богодухівського повіту І.І. Каразін (родич В.Н. Каразіна), представники губернської земської управи тощо. Саме Комітет ухвалив рішення про встановлення повнофігурного пам'ятника, на противагу традиційним на той час погруддям на високих п'єдесталах. Модель скульптури пам'ятника в глині була замовлена петербурзькому скульптору І.І. Андреалетті, а проект п'єдесталу — академіку архітектури О.М. Бекетову.

  У 1903 році проект пам'ятника було схвалено харківськими земськими зборами і Радою університету. Тоді ж місцем спорудження пам'ятника затвердили круглу площу на початку головної алеї Університетського саду (теперішній Сад імені Тараса Шевченка) — якраз на місці, де зараз височить монумент Т.Г. Шевченку. У середині 1904 року модель скульптури була схвалена комісією Академії мистецтв, а в наступному році (1905) скульптуру було відлито на художньо-бронзоливарній фабриці в Петербурзі.

  Урочисте відкриття пам'ятник Василю Каразіну відбулося 20 червня 1907 року.

  За свою понад столітню історію пам'ятник декілька разів змінював місце розташування. Так, у 1934 році пам'ятник було перенесено до університетського корпусу на Університетській вулиці (поруч з теперішнім культурним центром «Юність»). А вже 1958 року пам'ятник Василю Каразіну знову було перенесено до міського саду імені Т.Г. Шевченка.

  Нарешті, у 2004 році із нагоди урочистостей до двохсотої річниці заснування Харківського університету (того ж таки року відзначалося 350-ліття Харкова) пам'ятник зайняв найдоцільніше місце — його було встановлено біля центрального входу до головного корпусу університету, який від 1999 року носить ім'я свого засновника — Василя Назаровича Каразіна.