1. Наручний годинник

 

Невірно вважати, що наручний годинник винайшли в роки Першої світової війни спеціально для військовослужбовців, насправді це сталося набагато раніше. Кишенькові годинники з вушками для ремінця з'явилися ще за часів англо-бурської війни, їх виробляла компанія "Mappin and Webb". Королева Єлизавета I мала маленький годинничок, який в разі потреби вона могла носити на зап'ясті. Але саме для учасників Першої Світової визначення часу ставало все більш важливим завданням, особливо коли потрібно було синхронізувати початок атаки чи артилерійські обстріли, новий годинник залишав обидві руки стрілка вільними, вони були зручні і для авіаторів. Компанія "H. Williamson" з Ковентрі, що випускала так звані "траншейні годинники", у своєму звіті за 1916 рік впевнено заявляла: "Відомо, що вже кожен четвертий солдат має наручний годинник, а що залишилися троє придбають їх при першій же можливості".

2. Чайні пакетики

 

Чай, розфасований в маленькі пакетики, став розсилати своїм клієнтам нині забутий невдячними нащадками американський торговець в 1908 році. Хтось із шанувальників цього напою впустив такий пакетик в чашку з окропом, поклавши початок дуже зручному та швидкому способу заварки чаю. У роки Першої світової німецька компанія "Teekanne" згадала про цю ідею і почала поставляти чайні пакетики військам, які солдати називали "чайними бомбами".

3. Розчинна кава

 

Розчинну каву винайшов Макс Моргенталлер, хімік з Швейцарії ще в 1899 році, для виготовлення цього виду кави він використовував суміш з першого і другого сорту кави "робусти" і "арабіки". У 1901 році Саторі Като, японський хімік, який працював в США, також придумав технологію розчинної кави, п'ятьма роками пізніше, Джордж Корнстан Вашингтон, британський хімік, який проживавав в Гватемалі, почав виробництво розчинної кави в промисловому масштабі і заснував донині існуючу торгову марку "Red E Coffee". Британський науковий журнал "Нью сайентіст" стверджує, що розчинну каву розробили на замовлення англійської армії - як би там не було, саме Перша світова війна зробила цей продукт популярним.

4. Гігієнічні прокладки і паперові носові хустинки

 

Історія цього давно звичного для жінок предмету побуту пов'язана з появою целюлозної вати - матеріалу з дуже високим ступенем вбирання. Їі виробництво налагодили ще до початку Першої Світової війни фахівці невеликої американської компанії "Kimberly-Clark", які, в свою чергу запозичили його в 1914 році, здійснюючи поїздку по целюлозно-паперовим заводам Німеччини, Австрії та скандинавських країн - саме там з'явився матеріал, який вбирав вологу в п'ять разів швидше і обходився виробникам в два рази дешевше, ніж бавовна. Умільці з "Kimberly-Clark" захопили з собою зразки целюлозної вати в Америку, де зареєстрували нову торгову марку. Коли в 1917 році США вступили в Першу Світову війну, "Kimberly-Clark" почала виробляти перев'язувальні матеріали для потреб армії. Однак медсестри Червоного Хреста, які перев'язували поранених, оцінили новий матеріал і стали застосовувати його в дещо іншій якості, це нецільове використання целлюкотону і стало основою процвітання фірми.

5. Нержавіюча сталь

 

У 1913 році металурга Гаррі Бреарлі (Harry Brearley) з англійського міста Шеффілда попросили створити такий сплав, який міг би витримати вплив високих температур. Бреарлі став проводити експерименти, перевіряючи властивості різних сплавів, у тому числі з високим вмістом хрому. Згідно з легендою, забраковані злитки опинялися в купі металобрухту у дворі лабораторії і Бреарлі помітив, що деякі з них не піддаються ржавінню - так відкрили секрет нержавіючої сталі - продукту, який революціонізував металургійну індустрію і став основним компонентом інфраструктури сучасного світу.

6. Застібка-блискавка

 

Американський інженер Гідеон Сундбек (Gideon Sundback), емігрант з Швеції, став головним дизайнером компанії "Universal Fastener Company", де і винайшов Hookless Fastener (застібку без гачків): бігунок-слайдер з'єднував зубці, закріплені на двох текстильних стрічках. Cундбек отримав патент на свій варіант "блискавки" в 1913 році. Американські військові стали використовувати ці блискавки у військовій формі і взутті, особливо на військово-морському флоті.

7. Вегетаріанські сосиски

 

Соєві сосиски винайшов Конрад Аденауер (Konrad Adenauer), майбутній перший канцлер повоєнної Німеччини.

Під час Першої світової війни Аденауер був мером Кельна, жителі якого голодували через британської блокади, Аденауер став шукати продукти, які б могли замінити в раціоні городян хліб і м'ясо. Він почав з рецепта хлібних булок, де замість пшеничного борошна використовувалися ячмінь, рисова і кукурудзяна мука. Виходило цілком їстівне, поки Румунія не вступила у війну на боці Антанти і зупинила поставку кукурудзяної муки. Від експериментального хліба мер міста перейшов до експериментальних сосисок, він запропонував використовувати замість м'яса сою. Його винахід стали називати "сосисками світу" або "кельнською сосискою".

8.Система зв'язку для пілотів

 

На початку Першої світової війни зв'язок між наземними армійськими підрозділами здійснювався в основному за допомогою телеграфних ліній, авіатор ж опинявся в повітрі один на один з літаком, перемовлятися ні з іншими льотчиками, ні з наземними службами він не міг, тому доводилося обходитися криками і жестами. Виходом став радіозв'язок, однак радіотехнології були тоді в зародковому стані, перших успіхів добилися англійці до кінця 1916 року. Однак спроби встановити радіотелефони на літаки закінчилися невдачею, оскільки шум мотору створював безліч перешкод, пізніше цю проблему вирішили, створивши шолом з вбудованими мікрофоном і навушниками. Завдяки цьому цивільна авіація в післявоєнні роки "злетіла" на нову висоту, а жести і крики, за допомогою яких авіаторам доводилося виходити на зв'язок, відійшли в минуле.

9. Кварцева лампа

 

Взимку 1918 року біля половини всіх дітей в Берліні страждали на рахіт, одним із симптомів якого є кісткові деформації, в той час причини цієї хвороби були невідомі. Припускали, що це якось пов'язано з бідністю. Берлінський лікар Курт Гульдчінскій (Kurt Huldschinsky) зауважив, що багато його пацієнтів, що страждали на рахіт, були дуже блідими, без засмаги. Він вирішив провести експеримент на чотирьох хворих, включаючи трирічного хлопчика. Курт Гульдчінскій став опромінювати цю групу хворих ультрафіолетовими променями від ртутно-кварцових ламп. Після кількох сеансів лікар виявив, що кісткова система у дітей стала зміцнюватися. У травні 1919 року з настанням літнього сезону він почав проводити дітям сонячні ванни. По всій Німеччині дітей стали садити перед кварцовими лампами. Пізніше вчені з'ясували, що лампи ультрафіолетового випромінювання сприяють виробленню вітаміну D, який бере активну участь в синтезі і засвоєнні організмом кальцію.

10. Літній час

 

Ідея переведення стрілок на годину вперед навесні і на годину назад восени існувала і до початку Першої світової війни, Бенджамін Франклін (Benjamin Franklin) виклав її у статті в "Паризькому журналі" ще в 1784 році. "Так як люди не лягають спати із заходом сонця, доводиться даремно переводити свічки, - писав політик, - Зате вранці даремно пропадає сонячне світло, так як люди прокидаються пізніше, ніж встає сонце".

Німеччина через блокаду відчувала гостру нестачу вугілля та 30 квітня 1916 року влада цієї країни видала указ, згідно з яким стрілки годинника переводилися з 23:00 вечора на 24:00, на наступний ранок всі повинні були прокинутися на годину раніше, економлячи годину світлового дня. Досвід Німеччини швидко перейняли інші країни, у Британії на літній час перейшли вже 21 травня 1916 року, за нею послідували інші європейські країни. 19 березня 1918 року Конгрес США заснував кілька годинних поясів і ввів літній час з 31 березня. Після закінчення Першої світової війни літній час відмінили, але чудова ідея економії світлового дня залишилася.