15.04.2016, 17:06 | |
«ПІСНЯ В ВІЙСЬКОВІЙ ШИНЕЛІ» (Інсценізація випускного вечора 1941 року.) 1-й випускник. Ну... Ось і все! 2-й випускник. І як говориться, останній раз в десятий клас! 3-й випускник. Навіть не віриться, що ми востаннє в нашому класі. 4-й випускник. Друзі, а гарно сьогодні сказав наш директор?! 1-й випускник. Так... «Дорогі друзі! Сьогодні у вас чудовий день. Сьогодні ми проводжаємо вас в останню путь... Ой, що це я говорю?..» (Всі сміються.) 2-й випускник. Тихо! Тихо! Не всі зразу! Давайте влаштуємо вечір спогадів! 21 червня 1941 року! 3-й випускник. Та не 21 вже, а 22-е! Уже без п’ятнадцяти чотири! 1-я випускниця. Скільки?! 2-я випускниця. Без п’ятнадцяти чотири! 1-я випускниця. Ой, і попаде ж мені від мами! Ніколи в житті так пізно додому не приходила! 1-й випускник. Ти хочеш сказати: так рано. 2-й випускник. Тихо! Тихо!.. Отже, нічь спогадів, 22 червня 1941 року! Голос Левітана( запис). Сегодня, 22 июня 1941! года, без объявления войны гитлеровская Германия вероломно нарушила границы Союза Советских Социалистических Республик. 1-й випускник. Війна! (На фоне песни «Жди меня» № 38) 2-й випускник Нас провожали, Не было оваций. Лишь на перроне – Грусть во всю длину. Под плач родных И тихий шум акаций Мы уходили молча На войну. 3-й выпускник Не уходили даже — Уезжали. За поручни хватаясь на ходу... И многие Навеки исчезали Под стук колес, У близких на виду. 1-я выпускница Ах, война, что ты сделала, подлая: Стали тихими наши дворы, Наши мальчики головы подняли, Повзрослели они до поры. На пороге едва помаячили И ушли — за солдатом солдат... До свидания, мальчики! Мальчики, Постарайтесь вернуться назад! 2-я выпускница Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими, Не жалейте ни пуль, ни гранат, И себя не щадите... Но все-таки Постарайтесь вернуться назад! Виконують 1 куплет пісні «Вальс»
Сквозь время – везде и всегда Мучительно помним про это: Пришла в сорок первом беда, И лишь в сорок пятом – Победа. 41-й встает терпким дымом всех выжженных пашен, И стыдом отступления, и тяжестью многих потерь, И в разбитых ботинках с обмороками разными наших, Он в сердцах остается нашей болью и скорбью теперь. 45-й гремит лязгом гусениц « тридцатьчетверок », По асфальтовым «штрассам», разбитым войной и чужим, Как всем был этот звук долгожданный до одури дорог! И слова на броне: «На Берлин!», «На Берлин!», «На Берлин!». Мы с лихвой расплатились за всех, кто не дожил до мая, Мы за них прошагали дорогами долгой войны, Разучившись любить, за собою друзей оставляя, Начиная от Бреста и обратно — уже от Москвы! Ведучий. Війна та пісня: що може бути спільного? Здавалося б, муки військового часу не залишають місця для пісень... и все таки, пісня завжди супроводжувала солдата в поході і на привалі, а іноді і в бою... Ведучая. Пісні були необхідні солдатам на війні. От песни сердцу было тесно: Она вела на смертный бой, Чтобы громить врага под эту песню, Защищая Родину собой. Саме тому у багатьох бійців і командирів в карманах гімнастерок, біля самого серця, разом з солдатською книжкою і фотознімками рідних зберігались блокноти з записами фронтових пісень. Деякі командири навіть вимагали, щоб солдати знали стройові пісні, як особисту зброю. Вважалось, що фронтова пісня — це ще одна гвинтівка, що ворог боїться пісні більше, ніж вогнепальної зброї, тому що боєць, який співає, буде боронити свою Землю до останнього подиху, не здаючись, не відступаючи. Відома «Катюша», написана композитором М.Блантером на слова М.Ісаковського, стала символом любові, вірності і стійкости. Відомий такий випадок з життя цієї пісні. Ісаковський розповідає: «Однажды под вечер, в часы затишья, наши бойцы услышали из немецкого окопа, расположеного поблизости, нашу песню «Катюша». Немцы прокрутили её раз, потом второй, третий… Это разозлило бойцов: «Как это подлые фашисты могут играть нашу «Катюшу»?! Не бывать этому! Надо отобрать у них нашу песню». Група солдат совершенно неожидано бросилась в атаку на немецкий окоп. Завязалась короткая молниеносная схватка. Немцы не успели опомниться. «Катюша» - пластинка вместе с патифоном – была доставлена к своим. Эта песня прошла вместе с солдатами всю войну, была символом Родины, дома, любимой. (Звучить пісня «Катюша», підспівує весь зал) (Інсценізація. Солдати біля вогнища, на привалі. Один солдат читає лист. Лист озвучують за лаштунками на фоні пісні «Далеко от дома») Лист Привет, Толик! Скоро к тебе просто так не обратишься... Только «товарищ лейтенант» и не иначе. А если честно, то я тебе завидую. Бьешь эту сволочь. Наши уже почти все там, даже несколько девчонок, а тут... Я не знаю, писали тебе или нет — Таня погибла. В это невозможно поверить, ее расстреляли. Ну, ничего, они еще получат. Может, скоро увидимся, ведь мы на фронт с концертом собираемся. Тяжело видеть суровые лица бойцов, но приходится брать себя в руки. Выхожу на сцену и улыбаюсь... улыбаюсь... улыбаюсь сквозь слезы. (Звучить пісня «Далеко от дома», звучить голосніше) Уч.1Ракет зеленые огни По бледным лицам полоснули. Пониже голову пригни, И, как шальной, не лезь под пули. Приказ: «Вперед!» Команда: «Встать!» Опять товарища бужу я. А кто-то звал родную мать, А кто-то вспоминал чужую, Когда, нарушив забытье, Орудия заголосили, Никто не крикнул: «За Россию!..» А шли и гибли За нее. Уч.2Люди земли! Убейте войну, прокляните войну! Люди земли! Мечту пронесите через года и жизнью наполните!.. Но про тех, кто уже не придет никогда, — заклинаю, — помните! (Звучить пісня «Журавлі», підспівує весь зал ) Ппоштар Лист. Тримаю його в руці. Що в цьому маленькому конверті? (Роздивляється. Мати тривожно дивиться на поштара, бере тремтячими руками конверт, повільно розкриває, читає, вчитується і раптом повільно опускається на коліна, закривши обличчя листом. Поштар стривожено.) Поштар. Невже погану звістку я принесла? Мати (Намагається піднятись, падає, протягує руки до сонця, причитає) Ох, зачем ты, солнце красное, Все уходишь, не прощаешься? Ой, зачем с войны безрадостной Мой сынок не возвращается? Поштар. Може, це помилка? Таке часто трапляється на війні! Мать. Не воз-вра-ща-ет-ся-а-а!!! Жінки-солдатки: матері, сестри, дружини, кохані... Скільки горя і праці випало на їх долю в ті страшні роки війни. Чекати з війни сина, брата, чоловіка... І при цьому вирощувати хліб, стояти до знемоги біля станка, а головне — ростити дітей. Саме їм присвячувалась відома пісня «Тёмная ночь». (Звучить запис пісні «Тёмная ночь») Уч.3 Песня моя с батальоном в атаку ходила — Ясноглазые люди ее сквозь огонь пронесли. Я подслушал в народной душе Эту песню когда-то. И, ничем не прикрасив, тихонько сказал ей: — Лети! И за песней солдаты встречали меня, как солдата. И враги нас обоих старались убить на пути. Ці слова належать поету Леву Ошаніну. Поет-пісенник залишив свій слід в історії створення воєнних пісень. Це і його «Эх, дороги...», «Ехал я из Берлина», «Победа». Справжніми вершинами радянської пісенної лірики воєнних можна назвати «Вечер на рейде» Василя Соловьова-Сідого слова Олександра Чуркіна і «Эх, дороги» на слова Лева Ошаніна. Це надзвичайно тепла пісня-роздум, спогади про пройденні шляхи-дороги, про тих, хто залишився на полі бою. Мильйони прийняли її як свою. (Звучить запис пісні «Эх, дороги») Пісня про війну. Пісня під час війни. Пісня в мирний час. Для кожного з нас вона своє мірило. Мірило добра, совісті, уваги, суму і пам’яті. 1418 днів і ночей розділяють дві дати — 22 червня 1941 року та 9 травня 1945 року. Не всі дожили до світлого свята — Дня Перемоги. Але у вдячній пам’яті нащадків вони залишуться вічно живими. Вічно живими... Такими вони залишуться і в нашій пам’яті: ті, «хто недолюбив, недопалив останньої цигарки», ті, хто вижив, але не забув, якою ціною завойований мир, завойоване счастя. Сьогодні відзначаємо 65 річницю визволення України від німецько – фашистських загарбників. Ростуть, йдуть з життя вже онуки та правнуки молодих солдатів тієї жорстокої війни. Мир для них був відвойований кров’ю. Поважати і пам’ятати подвиг народу-визволителя — наш обов’язок. (Тихо звучить вступ пісні «День победы») Учениця (на фоні музики) Я никогда не видела войны И ужаса ее не представляю, Но то, что мир наш хочет тишины, Сегодня очень ясно понимаю. Спасибо вам за солнца яркий свет, За радость жизни в каждом миге нашем, За трели соловья, и за рассвет, И за поля цветущие ромашек. Спасибо вам, что нам не довелось Представить и узнать такие муки. На вашу долю все это пришлось: Тревоги, голод, холод и разлуки. Да, позади остался страшный час. Мы о войне узнали лишь из книжек. Спасибо вам. Мы очень любим вас. Поклон вам от девчёнок и мальчишек. (Діти вручають квіти ветеранам) Учень Еще нас не было на свете, Когда гремел салют из края в край, Солдаты, подарили вы планете Великий Май! Победный Май! Зі святом Вас, дорогі ветерани! Спасибі Вам за цю зустріч. Спасибі за життя на землі. Будьте здорові, живить довго серед нас. І пісні Вашої молодості, Вашого подвигу нехай живуть з Вами і співають їх Ваші онуки. Звучить запис песни «Друзья – однополчане».
Давно закончилась война, Давно с войны пришли солдаты. И на груди их ордена Горят, как памятные даты. В один и тот же день и час На встречу вы к друзьям спешите, Но с каждым годом меньше вас, И нас за это вы простите. Что не сумели вас сберечь, Не залечили ваши раны. И вот на место этих встреч Приходят внуки ветеранов. Давно закончилась война. Давно с войны пришли солдаты И на груди их ордена. Горят, как памятные даты. Всем, всем, кто вынес ту войну В тылу иль на полях сражений, Принес победную весну, — Поклон и память поколений. Пісня «День победы». | |
Переглядів: 263 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |