Вчитель:

Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. Близько четвертої години ранку фашистська авіація завдала удару по радянських містах і важливих стратегічних пунктах. Потім війська вермахту перейшли радянський кордон.                     

1-й учень: Все починалося з грому небесного

        Такого жорстокого, такого нечесного.

        Із ненависного, злісного грому,

        Який на світанку вигнав із дому.

А небо світле закрили чорні хрести!

        Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

        Крізь руки у двір гусенята малі…

        І кров на травиці… І кров на землі…

        І шипить у ставку гаряче залізо,

        І полум’я дике шугає над лісом…

        І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

        І тато поволеньки кажуть: «Війна».

Пісня «Закаты алые»

2-й учень

«У кожного солдата був перший бій. Він, цей бій, на все життя, і в очікуванні його до людини приходить істина, прозріння, усвідомлення себе і свого місця на землі. Коли я побачив убитих – і ворогів, і наших бійців, скирти трупів – мені більше не захотілося воювати. Ніколи…» - так пише А.С. Буковський, учасник війни, кінорежисер.

3-й учень

Червень-серпень 1941 р. – тільки з України мобілізовано 2 млн. осіб, на воєний лад перебудовано народне господарство. Евакуйовано 3,8 млн. робітників, селян, службовців, більше 550-ти підприємств, майно колгоспів, радгоспів, установ. Знищувалося усе, що не могли вивезти у тил.

Вчитель

Не менше постраждала і наша Зачепилівщина. 5 166 чоловік провели на фронт матері і дружини, наречені і сестри нашого району. Попереду 4 роки страшної війни, здавалось, що не буде кінця цим рокам.

Скільки душ скалічила війна, скільки синів, дочок, батьків, матерів забрала вона. 3 872 жителі району загинуло в цій священній борні. Серед них 520 чол. По Новомажарівській сільській раді, 64 чол. Із села Нове Мажарове.

Гірким було життя в окупації. На примусові роботи до Німеччини з Зачепилівського району було відправлено 1570 чол. В тому числі із с. Нове Мажарове був вивезений 51 чол. Загалом по сільській раді ця цифра складає 121 чол.

Зачитуються списки загиблих

4-й учень

                                     Мне кажется, что вы ушли вперед:

                                     Случалось так, когда ходили в бой.

                                     Мне кажется порой: шагну – и вот

                                    За поворотом – ваш походный строй.

                                     И полыхнет развернутое знамя,

                                     И песня бодрая коснется губ сухих.

Мне верится, что вы сегодня с нами,

      Мне верится, что вы среди живых.

Пісня «А пам'ять жива».

5-й учень

Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп'яте

Сини на пару піднялись.

6-й учень

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

7-й учень

Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди. Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди, їх не щадила війна.

Пісня «О той весне»

Учитель: Багато душ скалічила війна. Вона зруйнувала життя тисячам людей. Залишила вдовами багатьох жінок, сиротами дітей, одинокими стареньких батьків, які до сьогодні чекають з війни своїх чоловіків, батьків, дітей.

8-й учень

Йдуть роки...сивіє мати...

Не всі живі прийшли солдати...

Не повернулися з війни

Її три соколи - сини.

І донька спить у могилі

Аж десь у самому Берліні.

І посадила коло хати

Дубочки три старенька мати,

Перед порогом полива,

Щоранку з ними розмовля:

„Ростіть і розпускайте віти –

Хай згинуть війни всі на світі!”

І притулилась до берізки:

„Живі мої ви обеліски!”

(Фонограма пісні „А льон цвіте..”)

Мати:

 Сниться мені, що я вийшла у широкий степ, стала посеред нього та й питаю: - Скажи, сивочолий, де мені синочка шукати?

Забарився з війни, не можу дочекатися його.

Може, знаєш, де могила його?

А степ мовив високими полинами:

„Що тобі сказати, сива мати, багато славних лицарів лежить у моїй землі. Вічним сном сплять старі й молоді, що склали тут буйні голови давно колись. Та найбільше полягло в останню страшну війну. Був тут запеклий бій, крові пролилося чимало. Й зараз тяжко мені від неї. Ти йди далі, там стоїть курган, а на ньому орел гніздиться, може, він знає, де твій син.”

Прийшла я до кургану, а на ньому й справді орел сидить. Я його й питаю: - Скажи, сивий орле, чи не бачив ти мого синочка, Михайлом звуть. Розпростер орел широкі крила, підняв гордо голову, подивився у степ та й каже:

„Іди, мати, на край степу, там в одинокій могилі лежить солдат, син твій”. Його убито. А листи йому все йдуть...

Дружина пише, що тільки ним горить і дише..

А він - у царстві темноти...

І йдуть, і йдуть, і йдуть листи..

Холодне срібло з висоти з-за хмари лине на могилу...

А в ній - солдатське біле тіло.

На ній під місяцем вінки.

І йдуть, і йдуть, і йдуть листи..

Шумить, хвилюється трава,

Мов загляда у мертве ложе.

А в небі зорі, як слова листів,

Що він читать не може...

Не б'ється серце молоде...

Але приходить ось година

 І на могилу ту кладе Листи печалі Україна.

(Мати кладе квіти, схиляє голову і виходить)

9- й учень

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

 І роки надій, перемог, сподівання.

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

10- й учень

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

Хвилина мовчання.

5-й учень Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець.

Удари з заходу і сходу сказали ворогу: "Кінець!"

Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі.

І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи такої тиші на землі.

    12-й учень:Не один ти стрічала погрозний погром,

       Знаєш тупіт і стукіт, і грюкіт Батиїв.

       То з пожару щораз лазуровим вінком

               Виникав твій співучий, могутній твій Київ.

          На українську землю прийшла довгождана перемога.

          Вона прийшла, прийшла визволення година,

               Як музика братам звучить гарматний грім.

                Із попелу встає прекрасна Україна

                І руки простягає визволителям своїм.

13-й учень

Усі ми в боргу перед ними лишились.

В боргу, який оплатить не змогли.

Перед тими, від кого на світ появились.

Перед тими, які нам життя зберегли.

14-й учень   

Якщо тебе мужність покине крилата,

Байдужість підступить, душа обміліє,

Знайди безіменну могилу солдата І

 вічний вогонь, що над ним пломеніє.

 Вклонися, вклонися! Зігрій свою душу,

Сльозами земельку скропи,

Ромашок букетик візьми й поклади.

15-й учень

Хоча вже давно гул пекельний затих,

Забути - не вистачить змоги...

Зі сплаву геройства і мертвих й живих

Писалось ім'я Перемоги.

16-й учень

Пройшли солдати немалі дорогі

Через бої та хуртовини злі.

І засвітили сонце Перемоги

Усій землі, всім людям на землі.

17-й учень

 Бійці Вітчизну врятували,

Ішли за неї в смертний бій,

Щоб ми у щасті виростали

В країні зоряній своїй.

18-й учень

І завжди при слові - Перемога

Спиняйте смуток й щастя не таїть.

Цей світ, напевне, знаєш, нам від Бога.

Дух Перемоги - в тім, що є цей світ.

19-й учень

Сімдесят років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір –

Захистіть, збережіть, люди, мир!

 Кожен день, кожен час пам'ятайте!

Збережіть для нащадків життя!

Звучить пісня «День перемоги»